джерела дві дівчинки-сирітки із села Кречів, розповівши про свою невеселу долю Матері Божій, схотіли прикластися до ікони і сталося диво – образ не зник. Саме дівчатка, за розповідями старожилів, і віднесли ікону до храму Чудотворця Миколая в Будятичах. З того часу цю ікону Божої Матері з Дитям стали називати Будятичівською.

Слава про образ Богородиці та цілющу воду швидко поширилася краєм. Чимало людей подалось до джерела і сталося друге диво, яке міцно повязало долю чудотворної ікони Богродиці і благодатного джерела в Будятичах.

З 1959 року, після знищення Будятичівських церкви і каплиці, чудотворну ікону Божої Матері люди села переховували по домівках аж до 1989 року, до освячення новозбудованого стараннями і на пожертви людей Свято-Миколаївського храму, де вона знаходиться і по даний час.

Зображення Богоматері – поясне, з предвічним Дитятком на лівій руці, без присутніх. Ікона давньовізантійського походження, написана на дошці на темному фоні, який з 1880 року замінено на золотистий. Ікона покрита мідною посрібленою ризою, з мідними, але визолоченими вінцями без дорогоцінних прикрас.

Зараз, як і в колишні часи, щороку у 10-у п’ятницю по Великодню, ідуть люди поклонитися та помолитися Чудотворному Образу, який виносять хресним ходом до Джерела для здійснення Богослужіння з водосвятним молебнем.

 Тропарь Бутятичевской иконе Божией Матери, глас 4.

 Боголюбивая Царице и Владычице Будятическая, моли за нас Сына Твоего Христа Бога нашего, мир мирови Твоему даруй, грехов оставление испроси и светлыя двери райския отверзи нам, всем с верою к Тебе прибегающим.

 Кондак, глас 4-й

 Упование христианом, Богородице Дево Будятическая, родила еси нам Спасителя мира, Егоже бо пророцы Твои проповедаша, людем Твоим исцеления и щедроты Твоя ниспосли и душам нашим велию милость.

 Величание.

 Величаем Тя, Пресвятая Дево, и чтим образ Твой святый, егоже явила еси в полях Будятических.