|
|
АР Крим, Севастопольска міськрада, м. Балаклава Життєдайна купіль Іоанна Пісного
Ближче до нашого часу каптаж джерела був відновлений, нещодавно вирита купіль, а свята вода знову лікує, віруючих в її силу, людей. Про це можна почути безліч свідчень з вуст місцевих богомольців: хтось вилікувався від роками невиліковної хвороби, хтось позбувся від душевних мук, випивши святої джерельної водиці. Знають і цінують це місце і офіційні церковні служителі Севастопольського благочиння. Вже другий рік поспіль благочинний міста Севастополя о. Володимир проводить на джерелі богослужіння і освячення води. А як тільки чоловіча частина учасників дійства йде від джерела, жінки, роздягнувшись до гола, з побожним трепетом опускаються в купіль. І вони повністю впевнені, що з цього моменту всі хвороби залишають їх тіло, душа очищується, а думки прояснюються. Тепер з новими силами вони зможуть спокійно дочекатися наступного року, коли знову прийдуть до води святого джерела, як сотні років тому приходили сюди їхні предки, як через сотні років прийдуть сюди їх нащадки. Посилання: http://pda.coolreferat.com/Православие_и_природа_Крыма_часть=4 |
|
До нашого часу єдиним, шанованим серед православних кримчан, місцем, пов'язаним з іменем святого Іоанна Хрестителя, залишилося джерело Іоанна Пісного, що поблизу Балаклави. За давніми переказами, чудотворне джерело забило тут із землі кілька сотень років тому в День Усікновення голови Іоанна Предтечі. У 1848 році над джерелом була побудована церква св. Іоанна Предтечі з прекрасною фрескою, що зображує біблійний сюжет усікновення глави Хрестителя. Цікаво, що в церковному басейні джерела, куди надходила свята вода, жила велика стара жаба. Вона спливала на поверхню басейну при вході в храм кожного відвідувача. До жаби місцеве населення ставилося, як до охоронниці святого джерела. Після встановлення в Криму радянської влади, церква використовувалася, як загін для худоби, поступово руйнувалася, а під час Великої Вітчизняної війни в неї потрапив ворожий снаряд. Але і після опоганення і руйнування храму, місцевий люд продовжував таємно ходити до святого джерела. Щорічно, 11 вересня, сюди збиралися прочани з навколишніх поселень.
© A-Starosta |