Цілющі джерела України 

м. Київ                           АР Крим

         Області              Вінницька              Волинська Дніпропетровська Донецька        Житомирська  Закарпатська

Запорізька                   І.-Франківська   Київська Кіровоградська Луганська         Львівська  Миколаївська    Одеська         Полтавська

Рівненська          Сумська        Тернопільська     Харківська         Херсонська     Хмельницька       Черкаська         Чернівецька     Чернігівська

Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці

Святе цілюще джерело Божої гори

Давня слов'янська святиня — гора Божа, що біля Великих Бережців Кременецького району, споконвіку приваблює до себе тисячі людей. За легендою, у XIII столітті на ній об'являлася і залишила на вершині доказ свого перебування — слід стопи — Божа Матір. Місцеві жителі називали його "ступкою". Свідком існування та знищення сліду стопи Божої Матері є о. Іван. Священик бачив цей, "утоплений" в кам'яну скалу на кілька сантиметрів, відбиток, який служителі церкви сприйняли, як вказівку на Божу благодать.  На жаль, у радянські часи цей сакральний відбиток зрівняли із землею. Потужний вибух знищив і кількох молільників, котрі жили у печерах під спаленою капличкою. Божі люди свідомо не захотіли покидати святе для них місце. А ось слід правої стопи Пречистої, який залишився водночас і на території Почаївської Лаври, зберігся донині.

Богоматір проявила себе на Божій горі не тільки відбитком стопи, а й цілющим джерелом і печерою, в якій, за переказом, крапають її життєдайні сльози. Заступництва Богоматері, духовного і фізичного зцілення шукають у цих місцях віруючі з усієї України, Польщі, Чехії, Сербії, Греції.

Святині поділені між Українською православною церквою Київського та Московського патріархатів. Згідно із документу, виданого у 1992 році, УПЦ КП належать залишки старовинної церкви, козацька капличка на вершині гори та печера, що розташована нижче. Священики ж УПЦ МП здійснюють богослужіння біля каплички і Святого джерела, котрі є першими чудодійними "пунктами" зупинки під час підйому на Божу гору.

До Святого джерела від підніжжя – метрів триста. Підйом догори назвали "дорогою бажань". Позначена вона пістрявими стрічками, які віруючі зав'язують на гілках дерев, задумуючи бажане кожен для себе. Джерело назване «Святим» відразу після явлення Богоматері. Більшовики неодноразово засипали джерело, але покровителька гори завжди допомагала його очищенню, а люди зцілювалися від різних хвороб.

Печеру із каменя-піщаника у 1946 році розширив один із монахів-відлюдників. Він вивозив породу двома мулами, і зараз вхід, власне, і має висоту мула. При вході до печери-каплиці - хрест та ікона Божої матері. Всередині печери по каменю стікають краплі цілющої вологи (тут їх називають "слізками"), якими Божа Матір колись явила диво зцілення одному мандрівному монаху. За повір'ям, до печери впродовж багатьох років приходив з Києва на моління один монах. Коли він уже зістарився і став погано бачити, то Божа Матір явила йому свою милість. Якось у сні Пречиста порадила старцеві обмити очі рідиною, що скрапувала із печерної брили. Спершу монах не надав значення дивному сну, але невдовзі згадав про нього і протер очі вологою. Після цього він прозрів, а печера перетворилася на місце паломництва людей. На печерній брилі, звідки стікають "слізки", дехто вбачає людське обличчя. Торкатися брили, набираючи в долоню цілющу вологу, не бажано - кажуть, що вода може перестати крапати.

До печери приїжджало подружжя із Дрогобича. Їхній, тоді 12-літній, син на цвинтарі провалився у могилу і був паралізований. Батьки зверталися до найкращих лікарів Києва, Москви, були й у Німеччині, але ніхто не зарадив біді. Аж нарешті привезли нерухомого сина на Божу гору. Дитину кілька разів омили цілющою вологою і диво сталося – хлопчик самостійно вийшов із печери! Після цього випадку батьки виявили бажання звести перед печерою, на знак вдячності за одужання сина, церкву.

Дехто приходить сюди, щоб побути наодинці з духовною святістю місця, дехто, щоб помолитися, попросити у Пречистої заступництва, здоров'я, віри і щирості. До Божої гори колись пішки ходили...

Всі, хто прибуває до святих місць, перебувають біля них зовсім недовго, по кілька хвилин, та все одно люди жертвують часом, а іноді - і своїми невеликими заощадженнями, аби отримати благословення Божої Матері.

На самій вершині гори можна оглянути й інші сакральні місця. У давнину тут стояв монастир, пізніше — кам'яна церква, а поряд - споруджена козаками Богдана Хмельницького у 1651 році капличка та місце, де був слід стопи Божої Матері.

Посилання: http://www.tourclub.com.ua/info/articles/ternopil_reg/Kremenec/kremenec_boza%20gora_ztsilennya.htm

© A-Starosta

счетчик посещений Яндекс.Метрика
Создать бесплатный сайт с uCoz