Кіровоградська область, смт. Добровеличківка

Животворна вода «Козацької криниці»

 І все ж перевагу віддавав запису. Що стосується місцевості «Козацька криниця», розташованої неподалік сучасної Добровеличківки, краєзнавець Олександр Петрович брав із розповідей старожилів, легенд, переказів, почутих у народі, але він не міг навіть передбачити, що минуть якихось півсотні літ, і про Козацьку криницю довідається уся Україна. А почалося все із славнозвісного народного героя часів козаччини Івана Сірка. Повертався він із Торговиці над Синюхою. І несподівано неподалік річки Сухий Ташлик, верстах у трьох від сучасного села Трояни, зіткнувся з чималим татарським загоном. Оскільки кошовий отаман не упускав жодної нагоди погромадити бусурманські ребра, він, не вагаючись, повів атаку на лави чужинців. Кілька годин тривала кривава січа, десятками татарських і козацьких трупів вкривався ковиловий степ. Не витримали натиску січовиків татари, не багатьом з них вдалося дістатися Синюхи і переправитися у свої володіння. Козаки у тому бою втратили чимало полонених, захоплених нападниками у місцевих селах, повернули людям награбоване майно.

 Те місце, де відбулася сутичка козаків з кримчаками, приблизно за двадцять кілометрів від Добровеличківки, за три - у бік Тишківки строго на північ. Називається місцевість Балка Татарська.

 У тридцяті роки минулого століття люди тримали там левади. Обробляли їх, знаходили у землі підкови, зброю, зітлілі кістки. Цілком вірогідно, що саме тут загін Івана Сірка розгромив татарський роз'їзд.

 Після бою з татарами козаки попрямували на схід і під вечір стали на перепочинок на березі невеличкої степової річки. Різко зупинив отаман баского коня. Вдарив гнідий копитом об землю. І бризнув фонтаном догори сріблясто-чистий струмінь води, веселкою виграючи у сонячних променях. Ковтнув отаман прохолодної рідини раз-другий і задоволено витер вуса:

 - Ох і добра! Не пив добрішої...

З того часу річку цю назвали Доброю. Хутір козака Величка, розташований неподалік, нарекли Добровеличківкою. А диво-джерело із смачною цілющою водою назвали «Козацькою криницею». Упродовж багатьох років напувала вона своїми чистими водами місцевих жителів і проїжджих-прохожих. Зупинялися біля криниці чумаки, що їхали у Крим по сіль, варили смачні кулеші і юшку та щиро дякували тим, хто відкрив це чудодійне джерело. Робили тут привал козацькі загони, повертаючись з походів.

Минув час, і настала потреба дещо змінити його зовнішній вигляд. Гранітну брилу упорядкували, оновили, встановили у ніші до блиску відполіровану плиту, на ній зробили напис: «Нап'ємося водиці з Козацької криниці».  І п'ють, п'ють: хто не їде, хто не йде.  Живить, надихає на працю і творчість вода із «Козацької криниці».

Мешканці Добровеличківки не могли навіть подумати, що їхнє село - не такий собі звичайний населений пункт. У 1989 році доктор географічних наук Олексій Шевченко довів, що місцевість «Козацька криниця» є нічим іншим, як географічним центром України. Хто б не пишався таким відкриттям? Гідно оцінили його добровеличківці. Рішенням районної ради у 1991 році було виготовлено гранітний пам'ятний знак і встановлено його на околиці Добровеличківки.

Посилання: Юрій МАТІВОС, http://dobra.at.ua/publ/2-1-0-5