Івано-Франківська область, Калушський район, с. Підмихайля

Джерело святого Дмитрія Солунського

  Протягом першої половини ХІІІ-го століття війська Батия повністю знищили Київ і продовжували спустошувати східну частину України.

Київські і східноукраїнські православні ченці залишали свої осілі святі місця, в тому числі вже й добре відомі на той час монастирі, які, рятуючись від нападу татарсько-турецької навали, забирали, по можливості, святі речі, створюючи окремі чернечі групи, переходили у віддалені від поселень місця. Поселяючись, переважно, у лісових масивах, монахи відновляли своє монаше життя, відбудовували храми. Так було дано початок багатьом православним обителям на наших західних землях.

З цього можна припустити, що десь під кінець XIII-го століття, там, де й по сьогодні росте ліс, на цю гору, котру й по-сьогоднішній день називають горою Чорною, або Лисою, прибули із східної, чи північно-східної частини України православні монахи з Чудотворною іконою святого Архистратига Михаїла. Скільки було їх, не відомо. Від деяких старожилів села можна було почути цифру сім, від інших цифру дев'ять. Невідомо й про вік монахів. Існують припущення, що один із них був старший, років під сімдесят і називався Іоан. Очевидно, це був ігумен. Існують ще й такі перекази, що з монахами на гору прибули й декілька світських людей, але чи це були родини, чи окремі люди - невідомо. Протягом 1420-1421 років, зусиллями монахів і світських поселенців, на горі була збудована підземна церква, куди перенесли й помістили Чудотворну ікону святого Архистратига Михаїла, а церкву посвятили в честь народження Іоана Хрестителя. Після відкриття церкви у підніжжі гори потекла вода і утворилося джерельце, воду з якого стали споживати монахи.

Під кінець 1421 року була збудована верхня, наземна дерев'яна церква св. Архистратига Михаїла, до якої з підземної церкви св. Іоана Хрестителя було перенесено ікону св. Архистратига Михаїла. У 1422 році біля нової церкви на монастирському подвір'ї було збудовано будинок на 120 чоловік, в котрому жили ченці та приїжджі люди, що приїздили на прощі до монастиря. Мав монастир і господарський будинок, де тримали овець і птицю, а також і невеликий сад, пасіку, вирощували виноград та інші культури. Монастир підтримував торговельні і релігійні зв'язки з навколишніми селами, а головне - з містом Калуш, де брали сіль і інші речі для монастиря. Своїм природнім і духовним становищем монастир в скорому часі став відомим майже на всю округу. Монахи Свято-Михайлівського монастиря підтримували зв'язки з іншими православними монастирями.

Протягом 1498—1509 років татарська орда завдала нищівної шкоди Калущині. Від того нападу дуже був пошкоджений монастир. Нападники його понищили, позривали дорогоцінні речі. А коли наглумилися над святинею, розклали у середині верхньої Михайлівської Церкви вогнище. Одні монахи, забравши із собою деякі речі, втекли у глибінь лісу, а інші, взявши з собою чудотворну ікону святого Михаїла, заховалися у підземний перехід, котрий був прокладений від підземної церкви до цвинтаря.

Польський дослідник М. Горна записав таку історичну дійсність: "На початку ХVІІ-го століття (1605 р.) Калущина була майже знищена; у густому лісі на горі горіла Церква велика, а у долині, недалеко, плакали три річки". Це і є той гіркий для історії села рік, коли був цілком знищений Михайлівський монастир, а пізніше знищеним було і село Підмихайля.

За часів незалежності України на горі, на місці монастиря, встановлений і освячений великий бетонний хрест із розп’яттям Господа Ісуса Христа. Звідси відкривається чудовий вигляд на місто Калуш. У 2008 році Михайлівська гора знову ніби ожила.

Однієї ночі приснився мешканцю села Михайлу Гриніву сон, що на схилі гори в сяйві і голубому вбранні стоїть Ісус Христос і мовить: “Тут має бути Божа благодать”, а поряд б’є могутній фонтан. Подібний сон являвся чоловікові тричі і кожен раз таємничий голос підказував, де саме має бути криниця. Тоді Михайло Гринів, з допомогою сподвижників, викопав криничку, встановив скульптуру Ісуса Христа, яку було освячено.

Швидко слава про криничку та її цілющу воду розійшлася далеко за межі села і звідусіль стали іти люди, щоб помолитися і набрати цілющої водиці. Тоді задумав Михайло збудувати над статуєю Ісуса Христа і криницею капличку. Невдовзі мрія почала ставати реальністю: минуло трохи більше півроку і на свято Архистратига Михаїла священики освятили капличку в ім’я  святого Дмитрія Солунського.

Зараз багато людей прибуває в це древнє святе місце, щоб помолитись і випити цілющої води.

Посилання: http://kalushbratstvo.if.ua/news.php?readmore=45