Закарпатська область, Іршавський район, с. Приборжавське Приборжавський Свято-Серафимівський жіночий монастир             Місце на карті: 23°13′34.54″E  48°20′40.7″N

 Благодатне джерело Приборжавського монастиря

  Історія Приборжавського Свято-Серафимівського жіночого монастиря УПЦ (МП) ще 100-літній поріг не переступила, але доля його, як і всіх монастирів Закарпаття, була трагічною. В часи соціалістичного атеїзму залишився діючим тільки Свято-Миколаївський Мукачівський жіночий монастир. Свято-Серафимівський монастир було не тільки закрито, а ще і вщент зруйновано. Тільки джерело залишалось нескореним, що збігало живим струмочком в Боржаву, зрошуючи паростки надії в душах людських.

 З подихом Незалежності стали підніматись нові корпуси монастиря. Над джерелом збудували високу, як дзінниця, дерев’яну каплицю, встановили ікону Матері Божої „Живоносне джерело” і заново освятили в ім’я Богородиці. Потяглися до монастиря живою вервечкою паломники, щоб долучитись до намолених святинь і стали з’являтися в зошиті записи вдячних Богу людей про випадки чудесних зцілень.

Все б так у звичному порядку й продовжувалось, якби не потурбували старожили, які відновили в памяті події, пов’язані із започаткуванням монастиря ще в 30-их роках минулого століття. За їхніми переказами сільський батюшка Гермоген, який, ще будучи підлітком, побачив у Великодню суботу незвичайний сон: в повітрі край села з'явився синій хрест, від якого в усі сторони лилося дивовижне світло, освічуючи все навколо. Наступного дня юнак пішов на те місце і побачив нове джерело, вода якого пробилася з- під каменя і розтікалася по схилу гори, не маючи ще свого промитого русла. Ці події стали відправною точкою подальшої долі юнака. Він вирішив стати ченцем і присвятити своє життя Богу. Своє служіння юнак розпочав із всановлення Хреста на тому місці, яке побачив уві сні, а в подальшому часі - і будівництва святині.

Прийнявши до уваги інформацію з переказів, насельниці монастиря вирішили відтворити події далекого минулого. Для цього було відведено частину води з основного джерела і на місці нового витоку встановлено каплицю з Розп’яттям Спасителя, а навколо неї проводиться облаштування купелі,  вода якої зцілюватиме душу і тіло за вірою паломників і молитвою Монастиря.

*Фото Марії Палінчак.